«Лицар храму» вистава-сповідь снайпера, яка виходить на рівень філософської притчі про злочин і кару. П’єса
Тетяни Іващенко має дві сюжетні лінії, історія Степана сьогоднішнього і його ж як стародавнього лицаря Ордена
тамплієрів. Занурення вглиб віків режисер вирішує розповіддю Степана про сон, що переслідує його після того, як
«відстріляли Майдан…» У сні він бачить свого рідного брата, який зараз, у цьому житті, — його мішень. Так через
перетин кількох часових реальностей, що існують тут, за стінами, на екрані, у свідомості снайпера, у його снах
і підсвідомості, вимальовується головна ідея п’єси і вистави — усі люди на землі брати, стріляючи у когось — ти
вбиваєш брата, а вбивши брата — убиваєш себе!
